А люди є, як сонечко привітні, навколо випромінюють тепло…
Ти покохай його таким, як є…
Моє ромашкове літо! Пахуче, квіткове моє, ти Богом із неба зігріте, Весь світ тебе похапцем п’є
Можливо в житті усе подолати, коли поруч руки тримають плече
А пам’ятаєш мамині коржі? Солодкі вишні на старенькій лавці…
«Дитинство, що пройшло без інтернету». Чудовий вірш-спогад
Всі ті, які щоночі гірко плачуть: вірш, який запам’ятається
Часом потрібно щось перебути: вірш, що вселяє надію
Що має бути, прийде неодмінно: вірш, який надихає…
А щастя – у простих речах: вірш, який нагадує про важливе
А ти завари мені кави: затишний вірш з кавовим ароматом
