А пам’ятаєш мамині коржі? Солодкі вишні на старенькій лавці…
99
Поезія

А пам’ятаєш мамині коржі? Солодкі вишні на старенькій лавці…

А пам’ятаєш мамині коржі.
Солодкі вишні на старенькій лавці.
Коли душа була ще без іржі,
І не крутило на негоду пальці.

Ти пам’ятаєш море полуниць
У мисці до обіду і сніданку.
І як в траві лежала горілиць,
І ніжилась у літньому серпанку.


Як бігла за корівками мала.
Як виганяла гусочок із річки.
Ти пам’ятаєш, квіточка цвіла
А біля неї аґрус і порічки.
Усе таке солодке, неземне.
Без “хімії”. / Тепер із кодом “Еко” /
Тоді світило сонце весняне
І осінь, і зима були далеко.
А нині осінь в хаті за столом.
Зима у сінях ноги витирає.
А нині хмари линуть над Дніпром
І що несуть, ніхто цього не знає.


Ніхто не знає, як вернути мир.
Як примирить світи і покоління.
Як не потрапити у черговий ясир.
Який не дасть родючого насіння.
Лишилась пам’ять й кісточка з вишень.
І запах підгорілого варення.
Лишилося просить лишень
У Господа за всі гріхи прощення.


© Г.Потопляк.