Часом потрібно щось перебути.
Перетерпіти, перечекати.
Часом ось так у форматі покути
перемолити до кращої дати.
Перемолоти себе через жорна
неприйняття, непокори і люті.
Часом наш всесвіт гальмує мотори,
аби нарешті зробитись почутим.
Аби нарешті зробитись початим
заново в серці малої людини.
Всесвіт втомився від нас, що казати.
Всесвіт ховається за карантином.
Іноді треба нарешті спинитись
і приступити до участі свідка.
Людство жене в відчайдушній гонитві,
але не думає – нащо і звідки?
Людство не дбає про тих, хто голодні,
людство хапає останні запаси,
людство воює..! А бачиш, сьогодні
всесвіт бідою таки об’єднався.
Людство чомусь не цінує обійми,
посмішки, руки і очі у очі…
Людство вхопилось за землю надійно
і витрясає від рання до ночі!
Часом потрібно щось перебути.
Перехворіти на злість і гординю.
Аби збагнути, нарешті збагнути –
першочергова потреба
в людині.
Автор: Iryna Rubets
