Бувають люди затишні, як дім: вірш про найдорожчих
168
Поезія

Бувають люди затишні, як дім: вірш про найдорожчих

Бувають люди затишні, як дім
До них приходиш з радістю і горем,
Вони завжди почують вас без слів
І не залишать наодинці з болем.
Вони зустрінуть, руку подадуть,
І допоможуть вибратись із ями.
Тернистим шляхом гордо проведуть,
Якщо прийдеться, то розділять рани.

Вони відчують тихий плач душі,
Розвіють смуток витканий з ілюзій.
Коли вам здасться, що кругом чужі,
Знайдеться той,хто буде не байдужий.

Бувають люди затишні, як дім
Вони завжди приносять в серце радість.
На їх обличчі не побачиш грим
І в їх очах не відшукаєш заздрість.
Бувають люди затишні, як дім,
З якими можеш щиро посміятись,
Серед таких завжди будеш своїм
До них щоразу хочеться вертатись.

Автор: Яна Корольова