Покинутий дім, розвалені стіни… Він ще пам’ятає рідні голоси!
22
Поезія

Покинутий дім, розвалені стіни… Він ще пам’ятає рідні голоси!

Покинутий дім, розвалені стіни…
Він ще пам’ятає рідні голоси!
Тут ще збереглися у його руїнах
Тепло від долонь і наші сліди.


Останні сліди… Чи ж ними вернемо?..
Куди ж повертатись? Нічого нема!
Ми думали: тут життя проживемо…
В єдину валізу вмістилось життя!


Втікали… покинули… не озирались!
Із рідного раю – Судом і Гомора!
За те що ми мови своєї цурались?
Свята в нас країна, і нарід, і мова!
Свята в нас земля, бо скроплена кров’ю!
Як страдники гинули і дочки, й сини,
За рідну країну в жертовній любові
Безжально мордовані тут полягли!
А мова – молитва, а мова – струна
Завмри на хвилину! По світу лунає
Її невмируща і дзвінка душа
І кожен чужинець вже нею співає.


Руїни… руїни… суцільні руїни!
Що ж нам залишилось?! Чи знищені ми?..
Це мова і віра – якщо українець –
Ніколи не знищать ніякі кати!
©Г.Криштомполь