Тихо янгол над світом летів і згубив ненароком пір’їну,
Вже спустився , підняти хотів, та побачив в ту мить Україну.
Споглядав неймовірну красу, вся земля, ніби та вишиванка,
І не стримав сердешний сльозу, в небеса полетів на світанку.
Спозаранку до Бога прийшов і повідав недавню пригоду,
Розповів, як літав і знайшов край чудовий,з могутнім народом.
Знов до Господа він шепотів, все казав, як же мова лунає,
Кожне слово, мов спів солов’їв, кожен звук в серці слід залишає.
Потім він на коліна упав, і почав Бога щиро благати,
Щоб Він милість Вкраїні послав, щоб дав сили всі біди здолати.
Досі молиться янгол за нас, ця молитва свята не стихає,
На колінах стоїть повсякчас, Україну крилом захищає!
© Людмила Удовенко
