Він йшов на Голгофу, тебе визволяти
Під ношею крику шептали вуста:
“Прости їх, прости їх, мій люблячий Тату!
За них я дарую безцінне життя!”
Побитий, знесилений, падав додолу
І ніс безупинно важкого хреста
У натовпі мати кричала: “За що ви!?
Погляньте в лице, там одна чистота!”
А люди плювали, плювали в месію
І регіт стояв, що гуділа земля.
Всі рвали одежу подібно до звірів,
Каміння летіли у свого царя.
Зав’язані руки мотузкою міцно
Колючий вінок, все криваве чоло
І вулиці натовпу стиснули тісно,
Щоб важче іти на Голгофу було.
Тут стукіт…цвях…Пробито серце й руки
В очах людей ще більший негатив.
Та Він терпів, терпів шалені муки
За все добро, що на землі зробив.
Потім помер, помер все було чесно…
Останній подих Батькові віддав.
Пройде три дні, месія наш воскресне
Спасти народ, який його розп’яв.
©️Аліна Войтенко
