Тримай мене, мамо, за руку, молитвою мене тримай.
Тримай мене, міцно за руку, в молитві не відпускай.
Ще у дитинстві я плакав востаннє, і сліз немає давно.
Але в мені печуть рани, і розхиталося доміно.

Чи вірю я в Бога? Напевно… Бо дуже я хочу молитву твою.
Мамо моя, рідненька, тобі довіряю я душу свою…
Ти вчила мене бути чесним, любити країну, людей.
Бачиш, я намагаюся, рідна, не зачиняти серця дверей….
Нас тут багато, ми рідні усі, маємо також сестричку.
Я відчуваю твій трепет, матусю, і як сльози біжать по щічках.
Вибач, Героєм не прагнув я бути, а всі довкола кричать:
“Герої наші, врятуйте”, а нам болить печаль….
Азов….сталь…
© Олена Шабанова