Мені б вдягнути, мамо,вишиванку,
Роззути берці,зняти автомат.
І під калиною до самого світанку,
Весни вдихати ніжний аромат.
Мені б кохати зараз так хотілось,
В волосся квіти перші заплітати.
Від поцілунків,щоб вуста горіли,
Від щастя – так хотілося літати.
Мені б додому, мамо,повернутись,
Пройтися стежкою до рідного села.
В своїй кімнаті солодко заснути,
А зранку пити воду з джерела.
Загою рани, Богу помолюся,
Крізь кулі й дим знову піду у бій.
Все буде Україна, я клянуся!
І мої діти будуть вільно жити в ній.
© Анна Мазур
