намалюй мені, мамо, Різдво….
там, де вічністю пахнуть ялинки
де немає причин для тривог
і так схожі на щастя.. сніжинки….
там, де тато приносить дідух
наче янголи чудяться діти
зарум’янився перший пампух
сходить зірка різдвяна над світом
і минає оця суєта….
недомовлене з остраху слово..
спить на сіні дитина свята
і співають царі колискову
і давно відзвучали слова
наших душ сиротіли вокзали
але знаєш… людина жива
доки всі ще слова.. не сказали
ми з Тобою на кухні удвох
і дитинство в цю мить поміж нами..
намалюй мені, мамо, Різдво …
Це Різдво… намалюй мені.. мамо….
© Ілона Ельтек
