Не блукай несхожими минулими
Душу, як кишеню не виймай
Голоси посИвіли, поснули
Спокушають, як в’язкий розмай
Там чимало притч, фантасмагорій
Почуттів на різнмй смак, уклад
Чистих, необачних слів і траєкторій
Радощів та драм у часопад
Скільки ж там доріг та комбінацій
Розум задній завше бурить ум
За незроблене, словесні інтонації
Мудрий по утратах-це ж бо глум
Все би повернути, а чи варто?!
Все для чогось, а не, Господи,за що
Все минає, так повинно бути,
Бо інакше не настане заніщо
Не шукай минулість в сьогоденні
Сподівання марні, любиш ж ще
Душу, як сторінку, як рождення
Загорни в цілюще. Най ессе
Все минає, так повинно бути,
Бо інакше не настане далечінь
Крила ж не даремні атребути
Переходять від порідь до поколінь
V.K.
Автор:Вікторія Костюкович
