у тебе є три причини… любити цей дивний світ….
тут запах твоєї дитини…. і першого слова.. слід…
тут жменя твоєї любові… торкається рідних рук..
ти йдеш на чиїсь тихий дотик.. а хтось – на твій ніжний звук….
ти знаєш, що все не вічне.. і ти, він, вона, і я…
ми, інколи, як дворічні…. забудем своє ім’я….
шукаємо свіжих істин.. вони ж всі старі як світ….
і там, де не варто лізти.. притягує як магніт
де варто було любити…. коли ти мовчав… як міг
коли ти втрачав щомиті…. і падав.. як перший сніг….
занадто багато тиші…. занадто багато й слів….
всі люблять.. коли вмираєш . й не любить ніхто .. як жив….
у тебе є три причини… і друга – в твоїх очах ….
та, інколи, там – чужинець.. якого долає страх
там воїн.. і там мисливець… рубають удвох з плеча….
а хтось.. так чекав на диво…. на світло.. твого меча….
хтось меч протирав зрадливо…. і згубить тебе.. в юрбі…
чи з ними.. ти був… щасливий ? чи щастя.. таки… в тобі ….
де третя причина.. в сонці…. у людях, що п’ють нектар….
де янголи-охоронці… вогнем підкидають.. жар….
для когось ми тільки гості.. для когось ми як сім’я….
нам хтось перемиє кості.. а хтось збереже ім’я….
та тільки ця ватра згасла…. ти втратив спокійний сон …
де хтось підливав нам масла.. а хтось – і води.. в вогонь….
а ти все мовчав.. й в мовчанням…. такого наговорив….
якби ти не падав низько…. не ліз би.. і до гори….
тож, варто, лише з собою…. тобі перейти на ти..
знайдеш не одну причину…. щоб встати .. і далі йти .
Автор: Ілона Ельтек
