Я вже не та, що десять літ тому, не так на все бурхливо реагую!
31
Поезія

Я вже не та, що десять літ тому, не так на все бурхливо реагую!

Я вже не та, що десять літ тому,
Не так на все бурхливо реагую!
Не знаю – як так сталось і чому –
Багато, сказаного на мою адресу, вже не чую!

Я намагаюся, з оточуючих всіх,
Незадоволених життям – не підпускати!
Можливо, й буду мати за це гріх,
Але таких людей стараюсь уникати!


Мені байдуже, що там в когось є,
Все більше за своїм життям слідкую!
Мене цікавить тільки все моє,
Не думаю про інших, не пліткую.
Не довіряю більше людям, як колись,
На все, тепер, я думку власну маю.
Казала бабця: ”Важко – помолись!”,
До слів цих більше й більше прислухаюсь.


Не та тепер я, що тоді булА,
Вже інші в мене цінності й бажання!
Мені б побільш сімейного тепла,
Здоров’я рідним, затишку й кохання!


© Людмила Степанишена