Лапаті сніжинки в вікно заглядали…
У сяйві лампадки молилось дитя…
На свято тихенько уперше бажало
Не ляльку,не сукню- для татка життя…
Маленький хлопчина в сусідній хатині
Свій лист Миколаю старанно писав…
Не іграшки, ні- тільки миру в країні…
Вже геть не дитячим серденьком прохав…
Сніжинки летіли, мов пір’я, із неба…
І з кожного дому до них навздогін,
Мов стогін, молитви дитячі:”Не треба…”
На різний манер та мотив в них один…
Вкривали дахи і дерева вже голі
Замерзлі краплини з небес дощові…
І танули…Певно, розтоплені болем
Тих діток, хто вірив, що татка живі!
А десь в далині від холодної зброї
На проданій нашій землі в небеса
Снігами відходять до Бога герої…
З екранів реклами- свята, чудеса…
І лозунг: “Купуйте по вигідним цінам
На стіл новорічний салат олів’є…”
Невже не абсурдно!?Усе звичним плином…
Продовжують свято веселе своє…
Ялинка велика яскраво сіяє,
Осліплює сотні цікавих очей…
Немовби, не бачать, немовби немає
Війни та полеглих невинних людей…
Невже неможливо усе це спинити?
Не треба нам свят і красивих промов…
Хай тільки в дитинство повернуться діти,
Хай тільки не ллється невинная кров…
Хай чвари верхівки ідуть за дверима!
Ми люди! Не зброя в руках хлопчаків…
Хай діткам у пам’яті лишаться зими
Не спогадом страху- любов’ю батьків…
Як хочеться сильно, машіть кулаками!
У Радах Верховних хоч бийтесь чолом!
Та тільки не треба ховатись за нами
У ваших “забавах”, немов за щитом…
Невже вам самим не огидно брехати?
І скільки ще влізе в ті ситі роти?
Будь ласка, як хочете все в нас забрати,
Беріть та уходьте, щоб вже не прийти!
Ми сильні, ми встанем, нам поміч не треба!
Із нами Могутній Всесильний Отець
А ви пам’ятайте- усі ми під небом
І всьому земному приходить кінець…
Загиблі снігами у Рай відлітають,
А ви, може, дійсно у сховку своїм
Протягнете трохи та всі ми вмираєм…
Багаті і бідні прийдем перед Ним…
І підкупи, гроші, коштовності жодні
Не зможуть нічим вам в ту мить помогти…
Із блиском в очах біжете до безодні
До лютої смерті, немов до мети…
В вікно заглядають лапаті сніжинки
І світиться вогник в дитячих очах…
Я вірю, згорнеться навіки сторінка,
Яку прописали нам відчай і страх…
Ми- з Богом, ми- люди врятовані й чисті!
Не іграшки влади, а сильний народ!
Шляхи наші дійсно нелегкі й тернисті
Та з вірою в серці нема перешкод!
Лиш прошу одне- не потрібно терпіти
Великий абсурдний театро-обман…
Хай згаснуть на сцені верховній софіти
І рухне завіса униз, мов капкан…
Тоді засвяткуєм і будем сміятись,
Засвітим ялинки своїм дітлахам!
А зараз не треба нізащо здаватись
Бо ми є народ і вирішувать нам!!!
Сніжинка пухнаста лягла на долоню
Хай в душі з тим снігом впаде каяття….
В кімнатці за татка все молиться доня…
Лишилось ще трішки, молися дитя!
© Огнєва Інелла
