Я хочу забрати твій запах з собою
у дикі поля , запрошені сонцем
де світ налаштований в ноті прибою
оточений морем у світі віконця .
Я хочу губитись в твоєму волоссі,
стискати у собі, коли тобі лячно
і нервом від тебе ловити твій подих солодкий..
Я хочу давати коли ти попросиш
підкласти долоні під голову нишком
і, поки ти снами пахучими бродиш
нечутно вставати з пом’ятого ліжка.
Я хочу вітати і вчитись прощатись,
коли розмикаю на поясі руки
щоб знати напевно і не сумніватись
про наш резонанс передсердного стуку .
Це дійсно, що хочу занадто багато
І там , де хвилюється степ ковилою,
стою у бажання невидимих чатах…
Я хочу забрати твій запах з собою…🖋️
© Валентин Мороз
