Були часи, коли життя співало,
Коли плели вінки із волошок,
Коли ще небо на горбочку спало
Ну, а біда ходила на горщок.
Були часи, була пора солодка
Пекуче літо – заздрісна зима
Великі сани і мала лампадка,
Кудлата ніч і справжня дивина.
Були часи – шипшина і горнятко,
Бджолині вулики і стежка через гай
Співочі ранки…у душі зернятко,
Що малювало в серці небокрай.
І було затишно, спокійно, загадково
І танцювали зорі уночі.
Були часи, ми бігли вранці в школу
Такі щасливі, справжні, чепурні.
Були часи… і дощик через кладку…
Пахуче сіно, що дідусь косив…
І теплота, яку тепер на згадку
Цей листопад у серці залишив…
©️ Аліна Войтенко
