Люблю старі фото. Вони зовсім інші…

Люблю старі фото. Вони зовсім інші…

Люблю старі фото. Вони зовсім інші.
Це – витвір мистецтва. Життя там незвичне.
Там люди зі шрамами, долями щедрі.
Там живо всміхаються давньопомерлі.

Старий пожовтілий від часу і пилу.
Альбом в сірім атласі…Теж, ніби диво!
В руках розсипаються давні сюжети.
З сторінок всміхаються церкви, портрети…

Які ж старі фото! Вони – ідеальні!
Там люди добріші. Дівчата – прегарні.
Там вельон на жінці, а в хлопця – чуприна.
Усі там незвичні: дідусь чи дитина…

Старі-старі фото…від них стає сумно.
Хтось викине в сміття чи спалить бездумно.
Хтось сміхом заллється від давньої «моди».
Життя там…страждання, любов і пригоди.

Не нищіть світлини з минувшого…Лиште!
В них дух того часу, у них щось є світле.
Поставте у рамку, сховайте до скрині.
Крихкі старі фото. Вони ж бо не винні…


© Anna Savchuk