Не вірю в сни, якщо вони погані,
Не чую слів, якщо вони пусті,
І кожен день живу, немов останній,
Бо він такий єдиний у житті.
Не йду до тих, кому чужа, далека,
Хоч мушу стрітись – кругла-бо земля.
Люблю, буває, ризик й небезпеку,
Але не зловживаю ними я.
Стараюся не скаржитись на речі,
Які для себе вибрала сама.
Якщо уже взяла тягар на плечі –
Не спинить ані холод, ні пітьма.
Я іншою себе не уявляю
Й мінятися не хочу, зізнаюсь.
От тільки людям надто довіряю
Й за це на себе дуже часто злюсь…
Погана, добра – Богові судити,
Мене, напевно, краще знає Він.
А поки що я хочу просто жити
І бігти своїм мріям навздогін!…
© О. Сапріянчук
