Вона покохала його за безмежність
17
Поезія

Вона покохала його за безмежність

Вона покохала його за безмежність
За сині, глибокі, засмучені очі
До нього, у неї, була залежність
Приходить до нього вона щоночі.

А він милувався її красою,
Вслухався в пісень її гУчних звуки,
Кропив на світанок її росою,
Він так прощався, на час розлуки.


Його сині води були широкі
І він міг усіх на землі напоїти,
Але почуття її були глибокі
Вона боялась його осушити.
Тому не пила, лише милувалась,
Співала йому пісні про кохання
Та в очі її журба заховалась,
Померла від спраги вона на світанні.
Як він збунтував – його води повстали,
ЗдійнЯлись в велику зажурену хвилю,
На березі тіло її забрали
Й сховали в просторах своїх і милях.


Вона була вдягнена в біле плаття,
Красива, струнка, за плечима крила.
Ще вчора у серці палало багаття
Його вона щиро й палко любила.
Навік залишилась в його обіймах,
А він в неї просить пробачення
Йому сняться сни, як вона у небі
До нього летить на побачення..
©#ТетянаГолінська