Сьогодні зранку одягнуся в щастя…
Обійми мене, ніжно дитинство
Я боюсь погасити надію. Це так страшно, мій Боже, пробач…
Жила-була Жінка на білому світі, що щиро хотіла усім догодити
Десь на краю світу, там, де останній клаптик сухої землі…
Найдорожче, що існує в цьому світі, – це завжди були і будуть тільки діти
Збирайтеся родиною частіше, без приводу, так просто, без причини!
Обніміть дитину, пригорніть до себе
Я просто людина, не менше, не більше…
“Дочка і невістка”: Всім невісткам присвячується
Найкращі вірші Ліни Костенко про кохання
Найбільший романтик української літератури: Листи Василя Симоненка до дружини
