Я просто людина, не менше, не більше…
37
Поезія

Я просто людина, не менше, не більше…

Я просто людина, не менше, не більше…
У мене є серце ,що в грудях тремтить….
Я просто людина, така ,як всі інші…
У мене є власні “люблю” і “болить”…


У мене є мрії ,думки, хвилювання…
Буваю весела, а часом- сумна…
Місцями мене огортають вагання,
А іноді в серці буяє весна…
У мене є гріх, каяття і провина…


У мене є радість ,надія і сміх…
На те я ,напевно, звичайна людина…
На світі цім сотні подібних таких….
Я просто живу :прокидаюся зранку,
Роблю те ,що маю робити щодня…
Тримаю роками встановлену планку,
Життєва є певна структура своя…
У мене є друзі,знайомі ,родина,
Минуле, майбутнє , сьогоднішній день…
На те я в цім світі -звичайна людина,
Не більше ,не менше -людина лишень…
Таких як і я в цьому світі багато…
І в кожного в серці є власне життя!
І планка ,яку вони мають тримати,
Є сміх ,сподівання, любов ,каяття…
І люди-світи ходять поряд зі мною…
Їх сотні ,мільйони звичайних людей…


І кожен з них буде завжди лиш собою…
Із морем несхожих думок та ідей…
І двох однакових людей неможливо
Ніколи нікому в цім світі знайти…
Звичайна людина ,напевно, це диво…
Це диво -усі ми ,це диво- це ти!
Ти той ,кому Бог вклав серденько у груди
Не просто людина -незвіданий світ!
Не завжди солодким життя твоє буде,
Але ти людина -ясний дивоцвіт!
Неси це ім’я в своїм серці крізь терни,
Як скарб ,як надію, як гордість свою!


В тобі Бог життя посадив, наче зерня,
Тож ,прошу, зрости з нього квітку свою!
Нехай проросте крізь каміння до неба,
Її полюбити всім серцем зумій!
Ми люди звичайні,нам більше не треба…
Незвідані душі в подобі людській…


© Огнєва Інелла