Є на світі білім диво –
Українка чорнобрива!
Довгі коси, карі очі
З ними найсолодші ночі!
Як барвінок по під сонцем
Коло хати, під віконцем
Радо парубка чекає…
Українка так кохає,
Що радіють небеса
Ось така її краса…
За ту вроду неповторну,
Ніжну грацію моторну
Всього золота не жаль!
За для неї в сиву даль…
Хоч би зіроньку із неба!
За для неї все, що треба…
Як суничка червоненька
Україночка гарненька!
Її вишенькі-вуста
Дивна посмішка ясна
Як берізонька струнка
Трішки терпка та п’янка
І усю її сповна
Я би випив аж до дна
А коли вона співає,
То душа немов палає!
Соловейко десь у гаї
Навіть так не заспіває…
Тож кохаймо чорнобривих
Україночок вродливих
Кароокі ці дівчата
Для сердець то наших свято!
© Владислав Михалусь
