Ти неодмінно зустрінеш диво,
Зможеш дістатись найвищих вершин!
Буде здаватись, що це неможливо…
В мить ту згадай , що ти йдеш не один…
Буде хотітись безсило упасти,
Сили не буде і згасне мета…
Віра-це те,з чим не зможеш пропасти,
Ляже молитва нехай на уста…
Буде здаватись- весь світ проти тебе…
Страх за майбутнє , мов в груди ножем…
Прошу,здаватись у мить ту не треба…
Ми просто люди…Не раз ще впадем…
Ми просто люди слабкі і вразливі…
Ми просто діти-та в нас є Отець…
Ті , хто із Ним апріорі щасливі…
В ньому любов сотень тисяч сердець!
Є неможливе для нас, не для Нього…
Ті , хто із Богом , в пітьму не впадуть…
Шлях , який пройдеш за руку із Богом,
Квітами всієш , що вічно цвітуть!
Віра-це те , що за жодних обставин
Маєш не втратить , хай що б не було…
Шлях хай вкриває сто сотень угавин,
Втома хай потом вкриває чоло…
Сльози встелятимуть очі туманом,
Буде у спину каміння летіть…
Може здаватись- все йде не за планом…
Просто довірся Творцю у ту мить…
Так як дитину свою любить мати,
Любить нас Бог , лиш сильніш в тисячі…
Прошу , не бійся все в руки віддати
Того , хто зорями світить вночі…
А як хто скаже тобі:”Неможливо
Шлях цей нелегкий життєвий пройти…”
Що не існує ніякого дива,
Не подолаєш випробуваннь ти…
Як хтось вжене тобі лезо у душу,
Буде здаватись – не зробиш і крок…
Просто згадай , що ти вірити мусиш…
Просто згадай що у тебе є Бог!
Хай навкруги хоч весь світ спопелиться,
Буде горіти вогнем навкруги…
Поки ти будеш всім серцем молиться,
Й пальцем тебе не торкнуть вороги!
Хай увесь світ обернеться в руїни,
Буде зруйновано все на очах…
Та пам’ятай , немов батько дитину,
Винесе Бог нас з вогню на руках…
© Огнєва Інелла
