Буває,що руки опускаються,
Не знаєш, як то буде далі.
На серці клапани стискаються,
І тисне мозок на педалі.
Буває так, що все байдуже,
Не хочеш бачити тоді нікого.
В душі стає так пусто дуже
Тоді не треба більш нічого.
Буває,що віра в мить погасне,
Що біль пронизує до болю.
Все те ,що так було прекрасне,
Розвіяно вітром по полю.
Буває, тяжко з колін піднятись,
І важко вчасно зупинитись.
З друзів не можна насміхатись,
Як потім в очі подивитись.
Життя складне,немов загадка.
В житті усе потрібно цінувати.
Не раз буває якась складка,
Добро не треба забувати.
Від долі приймаймо все належно,
Що Боженько нам записав у книзі.
З словами будьмо завжди обережно:
Ми можем проломатись , як на кризі.
© Мороз Марія
