Я розумію, все в житті буває…
Колись і фініш, а колись і старт.
Та головне людина забуває,
Що за минулим плакати не варт!
Воно пройшло, його уже не буде,
Майбутнім і сьогоднішнім живім!
Звичайно, пам’ять довго не забуде,
Вона ж усе заносить у свій ”дім”.
І часом щось із неї важко стерти,
А деколи лишаються й рубці!
Страшна безвихідь – це коли померти,
А в решти, є початки і кінці!
Я добре знаю, все в житті буває,
То успіх, то невдача в гості йде.
Та головне людина забуває,
Усе проходить, ну і це пройде!
© Людмила Степанишена
