Сьогодні розмовляв я з Миколаєм..!
Він снився, з бородою, справді Мам!
Казав, що вже листа мого чекає,
І щоб його я гарно написав…
Тепер не знаю що просити маю,
Він говорив, що може геть усе,
Ти уявляєш, все що забажаю,
Все що захочу, Мамо, чуєш, Все!!!
Світились радістю його щасливі очі,
Дитяча щирість, чиста і проста,
Не міг спинитися, чого найбільше хоче,
І усім серцем вірив у дива.
Планшет нови́й, і ще велику фуру,
Хай іграшкову, але щоб круту,
І смартгодинник, як у друга Юри,
Ще гру-приставку, саму дорогу…
Та Миколай сказав: – Одне бажання,
Ти чуєш, Мамо – вибір не простий,
Сідай, моя дитино, до снідання,
Одне бажання..! – гомонів малий.
…День пролетів як звично, у турботах,
Продукти, іграшко́вий, безліч справ,
До вечора затримала робота,
Вернулась пізно. Син солодко спав.
Легенько двері, щоб не розбудити,
Не сполоха́ть його дитячі сни,
Тихенько подарунки положити,
І поглядом спинилась на вікні…
На підвіконні лист лежав рядками,
Дитячий почерк гарно написав:
“Матуся, щоб не плакала ночами,
І Тато нікуди не від’їжджав”…
…Листи зникають під покровом ночі,
Робота в Миколая не проста,
В них пишуть діти, що Найбільше хочуть,
І добрим серцем вірять у Дива…
© Сергій Волинський
