Ніщо так віри не вселяє
У те, що зможеш геть усе,
Як той, плече хто підставляє,
Коли життям тебе несе.
В бурхливім вирі всіх подій,
Коли жбурляє, як піщинку,
Хто з всіх утрачених надій
Тобі протягне соломинку.
В ту мить достатньо і хвилини,
Щоб настрій зовсім іншим став.
З-поміж всієї тої днини —
У силі й вірі тій зростав.
…Підтримка не дає тужити,
Ми можем з нею все в житті:
Перебороти, пережити —
Інакше зовсім в самоті.
© Сергій Ущапівський
