Дідусю , знаєш, зараз в нас війна…
Кривава, підла, люта і страшна.
В ній не жаліють ні жінок, ані дітей,
Ні сиріт, ані немічних людей.
Обстрілюють лікарні і роддоми,
Церкви ще голосніше б’ють у дзвони.
Ридає мати, сина проводжає…
Чи вернеться живий? Ніхто того
не знає.
Ревуть гармати, гради землю криють,
Від крові своїх рук ніколи не відмиють
Ні ті, хто наказали убивати,
Ні ті, хто йшли бездумно в нас стріляти .
Нема прощення їм, ані пощади,
За все відплата жде не за горами.
Від Бога не відкупишся грошима
І не сховаєшся у когось за плечима.
Я знаю, що ми сильні й переможем.
Господь із нами, Він нам допоможе.
А поки молиться і вірить вся країна,
Що ми здолаєм зло й не здасться Україна!
© Людмила Маціборська
