Привіт дідусю! В нас є сто новин.
Сідай зручніше й довго-довго слухай.
Не знаю я, ти з кимось чи один…
Та як всміхнешся – дмухай вітром, дмухай!
Вже відцвіли піони. Пахне димом.
Вже школярі збираються гуртом
І серед них несміливо й щасливо.
Ступає правнук твій. З твоїм чолом.
У нас – буденність. Та рятують мрії.
Сміливі ми до них, як ти нас вчив.
Ось крок за кроком – вже нові вершини.
Та, інколи, втікаємо від злив.
Новини по ТВ – як завжди різні.
Хтось в боротьбі, а хтось вивчає Марс.
Бабуся дивиться. Лягає спати пізно.
І каже, що не відчуває час.
Вже біля хати стелить килим осінь..
Маленький пес стрічає нас усіх,
Десь пахне медом. Десь лежать покоси
Десь тишу сколихнув – раптовий сміх.
Дідусю, знаєш… Час – не тягне рани.
Я так люблю, коли приходиш в сни…
Я відчуваю: ти – назавжди з нами.
Дмухни лиш вітром… Вітром лиш дмухни…
Автор: #ДаринаКравчук
