Для мене не букети на конУ!
Я визнаю їх після Перемоги!
Мені мою заквітчану веснУ
Захисники виборюють під Богом!
Яке буває свято між смертей?!
Не хочу я палаючих тюльпанів,
Коли веду підвалами дітей
Із поглядами сивих ветеранів!
Коли чиєсь розстріляне життя
Моя сльоза оплакує пекуча.
Коли гримить вже звикле: “В укриття!”
Й надією тремтить стіна несуча.
Коли вже божевільно між новин
Шукаю силу духу й позитиву,
А поміж кров’ю скроплених світлин
Гартую душу, ранену і мстиву.
Коли не сукня і не макіяж
У дзеркалі вигулькують, а втома.
Коли вже й серце вбране в камуфляж,
Аби себе не видати нікому!
Коли у миті швидкоплинних снів
Я лихоманю – ніби амазонка:
Рубаю, ріжу, нищу ворогів,
Влаштовую їм засідки і гонки…
Коли ворожий пійманий десант
Приваблює, відкритий для розплати!
Коли жде кулі кожен диверсант…
Не квітів мені дайте – автомата!
Допоки я в країні, де війна,
Де мій народ під символом: “Тривога!”
Для мене свято і моя весна –
У жовто-синіх квітах Перемоги!
© Т.Кісельова
