Колись запросить він мене на каву одягну сукню, взую каблуки…
1762
Поезія

Колись запросить він мене на каву одягну сукню, взую каблуки…

Колись запросить він мене на каву
Одягну сукню, взую каблуки.
Помади колір виберу яскравий
На день цей я чекатиму рокИ.

То буде осінь, сонце, жовте листя
Ми обійдем всі вулички вузькі
І будемо гуляти довго містом
Ми тільки двоє, ми такі близькі.


Яка ж я горда, йтиму з ним під руку
І перехожі озиратимуться вслід
Можливо, я й не вироню ні звуку.
Та мить, той день для мене цілий світ.
Відчинить двері він старенької кав’ярні.
І плед мені на плечі принесе
Надворі дні жовтневі календарні,
Він питиме еспресо, я глясе.
Ми обговоримо політику, погоду
Цікаві книги, плани на різдво.
І будемо сміятись до захОду.
Смішних історій стільки в нас було!


Та зустріч буде перша й особлива
Я буду сива, вже дорослий він.
Я бігтиму до нього, я – щаслива,
На каву запросив мене мій син.


Автор: Mariana Mogytych Pitkovska