Колись запросить він мене на каву
Одягну сукню, взую каблуки.
Помади колір виберу яскравий
На день цей я чекатиму рокИ.
То буде осінь, сонце, жовте листя
Ми обійдем всі вулички вузькі
І будемо гуляти довго містом
Ми тільки двоє, ми такі близькі.
Яка ж я горда, йтиму з ним під руку
І перехожі озиратимуться вслід
Можливо, я й не вироню ні звуку.
Та мить, той день для мене цілий світ.
Відчинить двері він старенької кав’ярні.
І плед мені на плечі принесе
Надворі дні жовтневі календарні,
Він питиме еспресо, я глясе.
Ми обговоримо політику, погоду
Цікаві книги, плани на різдво.
І будемо сміятись до захОду.
Смішних історій стільки в нас було!
Та зустріч буде перша й особлива
Я буду сива, вже дорослий він.
Я бігтиму до нього, я – щаслива,
На каву запросив мене мій син.
Автор: Mariana Mogytych Pitkovska
