Коли тобі трапляється вона –
Єдина, неповторна і жадана…
Цей келих найдорожчого вина,
Ця мрія неймовірна, мов омана…
Яскрава, наче зірка і п’янка…
Мінлива, наче море і лукава…
Коли тобі трапляється вона,
Терпка, з гірчинкою,
Манлива, ніби кава…
Коли у ній знаходиш цілий світ,
Який шукав так пристрасно, пожадно…
Єдиний твій купальській дивоцвіт,
Який торкаєш лагідно і владно.
Коли тобі трапляється вона –
Єдина, неповторна і жадана –
Твоєї сутності розгублена луна,
Твоя!!! Нарешті, рідна і кохана…
Не розгуби і сам не розгубись,
Не втрать надії, пристрасті, натхнення,
Її не втрать, і з нею возродись
В своїм бажанні прихистку й прощення…
© Марія Ярош
