Як глибоко нирнула я у спогад, де ще маленька дівчинка була…
73
Поезія

Як глибоко нирнула я у спогад, де ще маленька дівчинка була…

Як глибоко нирнула я у спогад,
Де ще маленька дівчинка була,
Я пам’ятаю твій хороший погляд
І навіть ляльки, що мені подарував…

Як завжди прибігала до порогу,
Вже дуже пізно, майже перед сном:
“Посмажеш мені бульбички смачної?”
Ніколи не відмовив, знов і знов…

Як завжди щось копав ти на городі,
Жуків в консервну баночку збирав,
Клубніку дуже стиглу і червону
Для внуків повний друшлак ти збирав…

Я поринаю в спогади дитинства
І найболючіший знайшла один:
Коли прийшла зі школи я в дитинстві…
Тебе нема…тепер вже назавжди.

Я пам’ятаю день коли ховали…
Стояла вперше на похоронАх
Стою тихенько…глину засипають
І вмить я всхипую в сльозах, де всі стоять…

Як згадую, то плачу я і досі
Скучаю за тобою, що помер…
Вже майже двадцять років не зі мною,
Але у серці й пам’яті ти є.

© Vira Havryliuk