Зайшла в цукерню дівчинка маленька
І гордо до прилавку підійшла…
Сьогодні день народження у неньки,
Усю свою скарбничку принесла!
Монеток в ній зібралося багато
Для того,щоб для матері купить
Найбільшого торта в найбільше свято!
Ще рано – мати міцно-міцно спить…
А встане і дівчина подарує
Їй торт казково-гарний і смачний!
І впевнена-несказаннО здивує,
Бо тортик буде дійсно не простий!
Все довго у вітрини заглядала,
Шукаючи найкращий з-поміж всіх…
Ретельно ,немов принца, обирала…
Не стримав пекар лагідний усміх…
Нарешті серед меду й мармеладу,
Желе, горіхів,пряників,вершків
Побачила , залитий шоколадом,
Боками в пудрі тортик блискотів!
А зверху на молочнім шоколаді
Здіймались башні з крему золоті
І ягоди купались в мармеладі,
Не бачила ще кращого в житті!
Без роздумів із гордістю в серденьку
Вказала на смаколик у кутку,
Скарбничку опустошила швиденько
Під пісеньку монетову дзвінку…
А пекар став щось довго рахувати
І поки він ретельно рахував,
Побачила враз дівчина хлоп’ятко,
Із вулиці в цукерню заглядав…
Замурзаний , худесенький і босий
Він довго задивлявся на торти…
А дівчинка ледь стримувала сльози ,
Бо стільки у очах тих самоти…
Він ,певно, і не знає , як смакують
Ті тістечка чарівні із вітрин…
Йому їх і на свято не дарують,
Стояв ось так босоніж сам один…
Та раптом мовив пекар до дівчини:
“Пробач та тут замало…А давай
Дістану тобі інший із вітрини!
Дивись, який гарнесенький,тримай!”
Та дівчинка настільки пройнялася
Тим болем і глибоким співчуттям,
Що з відповіддю навіть не знайшлася
Лиш мовила:”Спасибі гречно вам…”
І вибігла з цукерні якнайшвидше,
А в думці:”Тільки б хлопчик той не зник…”
Та стало зразу в серденьку тепліше:
Він там стояв тоненький ,мов сірник…
Вона до нього тихою ходою
Невпевнено та швидко підійшла…
Він знітився,сховався за стіною…
-Не бійся, я знайомитись прийшла!
Моя ім’я Наталка!
-Я Олежко…
-Невпевнено хлопчина відказав,
Сховавши змерзлі руки під одежу,
Її злотаві коси розглядав…
-Приємно познайомитись,я хочу
В знак дружби тобі дещо піднести!
Мов зорі залишали їхні очі,
Не міг хлопчина й слова віднайти…
Вона йому в дарунок простягнула
Красивого великого торта!
Спина у нього згорбилась сутула,
Він звик-усе хороше не спроста…
-Не можу я у тебе його взяти…
-Промов їх хлопчина і додав:
-Нема чого натомість тобі дати,
Якби було,я все б ,повір, віддав…
Дівчина йому мовила:”Неправда!
Ти можеш дати дружбу,я візьму!”
Він зразу мов розквіт, спитавши:”Правда?”
“Звичайно!”- посміхнулася йому:
“І знаєш, ти приходь до нас в гостини,
А мама приготує нам обід!
Я близько тут живу, у тій хатині,
Чекатиму щодня на твій прихід!”
-А можна я прийду не сам,з сестрою?
-Звичайно,будем гратися разом!
Він втер сльозу вже теплою рукою,
Зігрітий її щирістю й теплом…
Вона віддала мамин подарунок
Та в серденьку не мала гіркоти…
В душі своїй тримаючи дарунок,
Додому вже збиралася піти…
Та раптом вчула голос із віконця,
З цукерні її пекар підізвав…
Він променях холодного ще сонця
Той самий торт з вітрини їй дістав…
Не всохли сльози, він усе підслухав…
-Тримає маленька фея це тобі!
-Не треба…
-Не приймеш дарунок друга?
Чекай у гості,теж якось зайду!
І знай ,що подарунок твоїй неньці
Найбільший-це не квіти, не торти…
А те, що посилила у серденьці,
Зростивши таку квіточку як ти!
Це свято було дійсно особливим,
Хлопчина із сестрою за столом,
Прийшов також і пекар з всеможливим
Солодким розмаїттям і разом
До вечора сміялись й святкували!
В повітрі пахло диво й шоколад,
А серденько маленьке обертали
Незримі квіти у величний сад!
© Огнєва Інелла
