Побудь зі мною
Хоч до ранку..
Нехай чекає Господь Бог
Я заслоню стару фіранку.
Хай ті години лиш для двох..
Погладжу я волосся сиве.
В горнятко чаю я наллю
Який ж ти все -таки красивий!
Як сильно я тебе люблю…
І я щаслива…хоч востаннє
За ті години-все життя..
Бо прожила я у коханні..
І не потрібне каяття..
Не маєш сили говорити..
Візьми за руку..і тримай
Не зможу я вже так любити..
Ти там на мене почекай..
І так до ранку,у мовчанні
Перед очима -всі роки.
Застили сльози..на світанні
Й дотик холодної руки..
Та навіть Бог у небі плакав,
Як відпускав хвилини ті..
Але прожити..у коханні
Найбільше щастя у житті
І тихо гладила волосся,
Вставало сонце..божий рай
Вона його вже ..відпускала
І охолов в горнятку чай..
Автор: Світлана Дубницька
