Ти знаєш, як було до Тебе? Дозволь, я тобі розповім…

Ти знаєш, як було до Тебе? Дозволь, я тобі розповім…

Ти знаєш, як було до Тебе?
Дозволь, я тобі розповім…
Безбарвним яким було небо;
Як зорі не бачились в нім…

До Тебе… Як було насправді до Тебе?
Свій шлях торував… Та, куди?..
Навіщо, не відав, іти мені треба;
Й так було щоденно, завжди…

Любив я весну, ніч й світанки;
Любив після зим те жадане тепло.
Любив… Й сумував я щоранку, –
ТебЕ у цих днях моїх ще не було…

Я мріяв… Ти з’явишся… Мріяв…
Й приходила Ти, – в мої сни…
Життя ж сподіваннями міряв, –
До миті, де будеш лиш Ти…

Так було… Так було до Тебе…

©(Крук). – Ростислав Ципук