Бабусю, згадую тебе щодня,
Не віриться, що вже давно тебе не має.
Сумує за тобою вся рідня,
І жаль та сум аж до кісток проймає.
Ще ніби вчора ти була жива,
До тебе на Великдень поспішали…
У мене в пам’яті завжди твої слова,
Щоби частіш до тебе приїжджали.
Я пам’ятаю всі твої поради,
Ти, ніби мамою мені весь час була.
Не було кращої мені розради,
Ніж ті хвилини, що з тобою провела.
Життя іде так швидко й безупинно,
За роком рік спливає в далечінь…
Пішла від нас бабуся, так невинно..
Та до сих пір кругом я бачу її тінь.
© Людмила Степанишена
