Відпускай…
Відпускай тих хто йде у світи
Хай душа в небесах спочиває
Відпускай біль, образи в душі
Що чекає вже завтра, не знаєш…
Відпускай тих, хто зрадив в житті
Без прощання пішов і пояснень –
Це їх вибір, а що в них в душі
Не копайся, тобі ж воно нащо?
Відпускай те, що йде – не тримай!
Побажай своїм кривдникам щастя
Щирим будь – вір, живи і кОхай
Люди зраджують нас, скажеш нащо?
Мабуть, збились з дороги життя
Де Господь – там нема, повір, зради
Проміняли свої почуття
Та на що? – як нема у них правди…
Відпускай, їхня роль у житті
Вже своє, мабуть, просто відбула
Те, що твориться в тебе в душі
На замки ти у серці замкнула…
Кожна зрада далеких людей
І, водночас, таких тобі близьких
Скільки зрад друзів є кожен день
Не злічити, повір, тобі, звісно…
Відпускай – не шукай оправдань
Хай ідуть по життю, мов незрячі
Не плекай на людей сподівань
Один Бог лише душі їх бачить…
Відпускай, хто іде – побажай
Їм в душі і думках лише щастя
Є початок всьому і є край
Йде одне, тож чекай – прийде краще…
Автор: Завидовська Г.С
