Коли дві пари рук разом сплелися,
Коли закохані серця в одне злилися,
Найважливіше – це не загасити
Вогонь кохання, у роках разом прожитих.
Удвох – усі здійснити можна мрії.
Для двох завжди попутний вітер віє.
Разом долати легше перешкоди,
Бо у закоханих нема в житті негоди.
Коли удвох, – відходять всі напасті.
Якщо разом, – все збудеться, все вдасться.
Для двох – завжди безхмарне, синє небо.
І щастя більшого, здається, вже не треба.
З роботи поспішаєш, і без втоми.
Твоя розрада вже чекає вдома.
І вмить всі розчиняються тривоги,
Коли вертаєшся з далекої дороги.
Для двох цвітуть усі найкращі квіти.
Коли разом, – тоді щасливі й діти.
Якщо удвох, то кожен день, як свято,
П’янить тебе кохання ароматом.
Для двох по-іншому смакує зранку кава.
Удвох приємніше проходить кожна справа.
Разом про все потрібно говорити,
Послухати, підтримати, простити.
Щоби без вічної підозри і зітхання.
Між двох – ні сумнівів, ні жодного страждання.
Та й інших задоволень вже не треба,
Коли існує половинка твого неба.
Цінуймо кожну мить, немов останню.
Шануймо тих, з ким творимо кохання.
Так мусить бути! Так велів нам Бог! –
Щоб тільки спільно… Тільки щоб удвох…
© Роман Твердохліб
