З тобою ми як береги ріки:
Один без одного не можем і не разом.
Не раз я намагалася спалить усі мости,
Не раз хотіла володіти часом.
Я б зупинила всі щасливі миті,
Коли з тобою ми були удвох,
Змінила б все. Щоб тебе не ділити
Та я лише людина. Я не Бог.
Я б берегла тебе від суму і печалі,
Щасливим твій зробила кожен крок,
Всі перешкоди на шляху я б подолала,
Щоб ти не знав ні горя, ні турбот.
Моя душа завжди до тебе рветься,
Кохає серце щиро й без вагань,
Наперекір всьому, навіть ,коли здається,
Що не кохаєш ти . Не скажу прощавай!
З тобою ми як чорне й біле,
Як інь і ян і в цьому суть одна:
Один без одного не можем і не вмієм
Хоч і не разом ми. Ти не один і я теж не сама.
© Іра Гроголь
