Мене колись слова чужі боліли, тривожили від смутку і до сліз…
Чомусь в житті завжди, як в чашці кави…
Ми, напевно, забули як жити, розгубили десь в дальніх краях
Яким би не було життя щасливим, а чи трішки злим, прощайте все й без каяття…
Хай поруч завжди будуть лише ті, з ким ти захочеш всесвіт обійняти…
Осіннім присмаком цілунку,торкнувшись лагідно руки
Ти – сильна жінка, витримаєш все: ода всім жінкам!
Вона найбільш любила осінь…
Ароматна кава, тістечко медове, на душі спокійно, осінь у саду
Нас часто бентежить пусте…
Не вірте у погані сни: вірш, який треба читати щодня
Коли стомився — просто відпочинь…
