Знаєш? Є два світи….
І є межа. Між “нашим” і “не дуже”
“Чи тільки два?”, – спитаєш ти
Сідай! Послухай! Розкажу, мій друже
Є кроки перші. Є останній подих,
Зима і літо. Осінь і весна.
Озерний спокій і бурхливі води,
Є тиха пісня, є пісня голосна,
Є мир і щастя, є одвічні рани,
Букети квітів, у мраморі хрести,
І сонця світло, і розхристані тумани,
Є нова спроба і спалені мости…
Є два світи… І є межа ….
Між “нашим” і “не дуже”:
Щось приймає душа,
А до чогось – байдужа!
Які б ти грані у собі не знайшов,
Чиїм би не вірив словам,
Їх множити можна усі на ЛЮБОВ!
СВІЙ СВІТ ОБИРАЄШ ТИ САМ!
