“Покажи, як ти мене любиш!” – так малюкові кажуть, і він щосили стискає нас в обіймах. Він ще говорити майже не вміє, а обіймати вміє – показувати, як любить. Виражати своє любов, щосили притискаючись до нас і обвиваючи ручками. Ось так я люблю тебе! Сильно-сильно! Міцно-міцно! З усіх сил!
Це так потрібно і важливо кожній людині – щоб показали, як її люблять. Але попросити про це можна лише маленьку дитину. Тому що вона щира. Тому що вона не знизає плечима і не скаже: навіщо показувати? Ти й так знаєш, що я тебе люблю. Або щось на кшталт цього. Загалом усе нормально. Давай поговоримо про справи та про важливе!
Так це і є важливе. Щоби показали, як нас люблять. Якщо не вміють говорити, це не страшно. Можна показати. Запитати, чи ти не втомився. Попросити одягнути шапку, якщо холодно чи сонце пече. Купити смачне – просто так – і пригостити. Доторкнутися ласкаво або обійняти в смутку.
Поцілувати чи за руку взяти на прогулянці. Увечері ввімкнути наш улюблений фільм. Вислухати проблеми та просто пошкодувати й підбадьорити… Багато є способів показати, як любиш! – але ми просимо про це лише маленьку дитину. Яка щиро добриа ще. І щиро показує свою любов. Їй не соромно, не шкода, вона щедра – отак я тебе люблю! З усіх сил!
Іноді треба показувати, як сильно ми любимо, – поки що можемо обійняти коханих. Поки що є для цього сили. Добрим словом, поцілунком, подарунком, прощенням, ніжністю, яку не просили – дорослі не просять ніжностей. Але потребують їх дуже. І тому тихенько просять малюка: “Покажи, як ти мене любиш!” – і теж обіймають і цілують у відповідь.
© Ганна Кір’янова
