Ми козацького роду!
Сини вільного народу!
Наша доля – наша мати,
Нашу волю не зламати!
Нашу мову солов’їну,
Землю ніжну як пір’їну
Будем, браття, захищати,
Москаля у шию гнати!
Бо не місце тут скотині,
В нашій рідній Батьківщині,
Де Тарас гуляв ланами!
Де Франко з каменярами
Україну прославляли,
Разом з Лесею кохали,
Як кохають українці
Чорнобривих наодинці!
То ж не буде переводу
Вічно сильному народу!
Бережімо ж, як дитину,
Нашу славну Україну!
© Владислав Михалусь
