МІЙ СИНУ…

МІЙ СИНУ…

МІЙ СИНУ…

Без тебе, сину мій, не їм і навіть не кавую,
Чи випадково трішки може зачекаю?
До поки прийдеш, вірю, ти до мене,
Всі заповітні мрії із любов’ю сповиваю…

Без тебе, сину мій, в дощі вдивляюсь та сумую,
Чи може зміни кращі в долі пошукаю?
Стікають сльози – відчуття солене…
І миру в Батьківщині молю та благаю…

Без тебе, сину мій, лікуюсь тихо лиш думками,
Чи відстань наглу в цифрах відміряю?
Серця зрослися – це невідворотньо,
Слова, як сповідь нас обох лікують та єднають…

Без мене, сину, ти блукатимеш у темних грозах,
Без мене, сину, ти думки свої не розмотаєш…
Життя одне – складні події в прозах,
Та ти все знаєш, сину… лиш мене ти знаєш, відчуваєш…

© Copyright: Ярослав Рудан