Слова…Здається, просто звуки…
А скільки сили в тих словах…
Вони вкладаються в науки,
Будують людства довгий шлях…
За ними війни й перемоги,
Наймення вулиць і зірок…
Вони проклали нам дороги,
Дали свободу для думок…
Лягають думкою у книги,
Зростають вірою в серцях…
Стають вогнем у царстві криги…
І гірким спогадом в очах…
Слова…Здається, просто голос…
А в тому голосі- віки…
У тих віках-гоніння й голод…
І кров’ю списані рядки…
Слова вбивають швидше зброї,
Як знаєш біль- не промахнеш….
На них підноситься герої
І догорає дим пожеж…
Слова рятують з пащі смерті
І відбирають сили жить…
Стають зізнанням у конверті
І зупиняють болем мить…
Слова… Напевно, найдивніше
З усіх можливих в світі див…
Ми їх вкладаємо у вірші
І ними ллєм на ближніх гнів…
Словами молить Бога мати
За кращу долю для дітей…
І тим же словом правлять страти
Для сотень змучених людей…
Слова…Невже в них стільки болю?
А скільки світла і тепла!
Терпіння,радості і волі!
Кохання,величі й добра!
Слова в колиску мати клала,
Як сповивала перед сном…
Бабуся словом обіймала,
Немов та пташечка крилом…
У них знаходили відраду
І промінь світла у пітьмі…
Вони рятунок і розрада
І ми їх творимо самі!
У нас в устах найбільше диво,
Смертельна зброя всіх віків…
І нам несказанно важливо,
Збагнути всю могутність слів!
Слова…Це зброя,міць і сила,
А ми володарі для них…
Давайте зробимо з слова крила!
Залежить все від нас самих…
Можливо, часом слід змовчати,
Спіймати слово у думках…
Щоб не вбивать, а окриляти!
Вселяти віру, а не жах…
Насправді слово- просто глина,
А гончарі- це самі ми!
Словами твориться людина,
Давайте будемо Людьми!
Щоб змити з слова краплі крові
І стерти біль, війну і страх…
Воно вінець добра й любові
Хай стане даром на вустах!
Хай всім майбутнім поколінням
Засяє світлим майбуттям!
Слова-не смерть,вони-спасіння…
Слова-це дар від Бога нам!
© Огнєва Інелла
