Я так довго ставала сильною
Через щеплення болю й образи,
Я навчилася бути вільною
Попри осуд, думки і фрази…
Я без вибору стала мужньою,
Я тримала удари долі,
Хоч була вона осоружною,
Гартувала на зло їй волю…
Я із досвідом стала відважною,
Тамувала свій страх і тривогу,
Я навчилася бути безстрашною
І боятись лиш кари Бога…
Я так важко ставала байдужою
До усіх, кого щиро любила,
Цінувати навчилась дружбу
У якій себе не згубила…
Я із часом ставала суворою
До життя,до людей,до себе,
Стала іншою, аніж вчора я –
Нові цінності і потреби…
Я так довго боролась зі світом
Й програвала на полі бою,
Аби врешті-решт зрозуміти:
Перемога моя – над собою…
© Плахтій Ольга
