Саме брак любові до себе і породжує егоїзм.
Хто себе не любить, хто себе не схвалює, той перебуває в постійній тривозі за себе.
У ньому ніколи не зародиться якась внутрішня впевненість, яка може існувати лише на основі справжньої любові і самоствердженні.
Егоїст просто змушений займатися тільки собою, витрачаючи свої зусилля і здібності на те, щоб дістати що-небудь, що є вже у інших.
Так, як в душі у нього немає ні внутрішньої задоволеності, ні впевненості, він постійно повинен доводити самому собі і оточуючим, що він не гірше за інших.
© Еріх Фромм, “Втеча від свободи”
