Серед світу, що грузне у бруді
Серед дивної нині зими,
Ти знайди, десь далеко у грудях
Свій маленький шматочок весни.
Ти знайди, своє сонце і небо,
Свої зорі і крихту тепла.
Так багато біди та не треба,
Щоб в душі поселилась пітьма!
Ти знайди свої квіти у людях,
Свої перші добра корінці…
Нехай мудрість з тобою прибуде,
Ти даруй з кольорів олівці.
Намалюй неймовірну картину
Там, де світ лиш буяє теплом,
Бо насправді, ти дійсно єдиний,
Хто поділиться нині добром!
© Аліна Войтенко
