Нам доля зайвих не дає,
Для чогось всі до нас приходять.
Є ті, з ким все життя пройде,
І будуть ті, із ким до повороту.
Хтось лишить неповторний смак,
Ледь чутний зовсім з-поміж інших,
Який не замінить ніяк,
І не знайти вже ліпших.
Знайдуться й ті, що слід залишать,
Рубцями пам’ять вкриють нам.
І душу нашу не полишать,
Болючим будуть в нас ім’ям.
Всьому свій час, і ти знайдеш
Свій храм, де спокій спочивав.
І віднайдеш, де шукаєш,
І стрінеш там, де й не чекав.
© Сергій Ущапівський
